Новини та цікавинки з усього світу

Перші подібності кросівок з’явилися ще наприкінці XVIII століття, коли поширилися взуття з підошвою з каучуку. Через сторіччя історія спортивного взуття двічі зробила крок вперед: англієць Джозеф Фостер винайшов перше шиповане взуття, а «Американська гумова компанія» створила перші кеди з гумовою підошвою і тканинним верхом.

Коли в 1917 році кеди надійшли в продаж, покупці прозвали їх «снікери» від слова «проникнути» («крастися»), так як людина йшла в них настільки тихо, що могла підкрастися непомітно.

Але справжню революцію в історії кросівок справив Аді Дасслер і його сім’я. Після Першої світової війни для Німеччини настали важкі часи. Тоді німецька родина Дасслерів вирішила організувати свою справу – пошиття взуття. Одна з найбільших світових компаній спортивного взуття розпочала свою історію з виробництва тапочок і взуття для інвалідів, які повернулися з війни. Перше взуття вони робили з списаного військового обмундирування і автомобільних покришок, що ставали відмінною підошвою. Пізніше сім’я викупила цілу фабрику: до кінця 20-х років в день вироблялося близько 100 пар взуття. На Літніх Олімпійських іграх 1928 року в Амстердамі німецькі спортсмени вперше виступили у взутті компанії «Дасслер». А ще через кілька років на Іграх в Берліні американський бігун Джессі Оуенс, який виступає у взутті компанії, встановлює цілих п’ять світових рекордів.

Успіх компанії підриває війна: переконані нацисти, брати Дасслери йдуть на фронт, а компанія конфіскована новою владою. Однак, вже через кілька років душу компанії – Адольфа Дасслера – повертають на фабрику для пошиття тренувального взуття для німецьких солдатів. Після війни брат не може пробачити Адольфу, що той продовжував виробництво, коли він був у полоні; компанія «Дасслер» припиняє існування і ділиться на два конкурентних концерну: Рудольфу дістається майбутня «Puma», а Адольфу – «Adidas».

Адольф і Рудольф Дасслери

Незабаром Аді Дасслер вводить в продаж шиповані бутси для футболістів. У 1954 році німецька збірна з футболу вперше в історії здобуває перемогу на чемпіонаті світу. У 1970-х роках ЦК КПРС прийняли рішення, що і радянська збірна буде взута в кросівки «Adidas».

Дасслер залишався душею компанії до своєї смерті. Він міг помітити на своїй фабриці єдиний бракований кросівок і застосувати до винного своє фірмове покарання – змусити його пройтися, надівши цей кросівок і випробувавши сильний біль. Одного разу, вже в 70-х роках, дивлячись по телевізору Олімпійські ігри, Адольф зауважив, що кубинський бігун Хуанторена, взутий у спеціально розроблені для нього кросівки «Adidas», здійснює дивні рухи. Тоді він, перебуваючи на іншому кінці світу, зв’язався зі своїми людьми на Олімпіаді з проханням перевірити його взуття. Виявилося, бігун сам ненавмисно збільшив шипи на своїх кросівках, через що не міг бігати, як слід. Після виправлення кросівок, Хуанторена виграв на Олімпіаді дві золоті медалі на різних дистанціях.

У цей час «Puma», що стала найбільш злісним конкурентом «Adidas», теж не відставала. Багато спортсменів вибрали саме цей бренд і не розчарувалися, знову і знову здобуваючи перемоги на змаганнях. В кінці 1960-х років компанія винайшла перші в світі кросівки на застібках-липучках, переманивши більшу частину споживачів. У 1970 році легендарний футболіст Пеле привів свою команду до перемоги, виступивши на Чемпіонаті світу в бутсах марки «Puma». Цей же бренд вибрав Дієго Марадона в 1986 році, коли отримав звання кращого гравця Чемпіонату. Логотип бренду, який зображає пуму в стрибку, не змінювався з 1967 року; лише зрідка стрибаюча кішка брала більш сучасні обриси.

Ще одна компанія, що прославилася виробництвом кросівок, Reebok почалася із захоплення одного англійського шевця бігом. Це і був той самий Джозеф Фостер, який винайшов на початку XX століття перше в світі шиповане взуття, просто прикріпивши до підошов своїх туфель кілька цвяхів. Незабаром англієць заснував власну компанію. На відміну від «Дасслерів» він виготовляв взуття індивідуально, на замовлення. Після перемоги в 1904 році бігуна у взутті Фостера, бізнесмен просить нових численних замовників присилати їм накреслену на папері форму своєї ступні. Саме Фостер створив першу вимірювальну шкалу для взуття.

Війни стали часом затишшя для його компанії, і тільки в 1950-і роки сини Фостера продовжили активну роботу, давши компанії назву Reebok. Ще в молодості їх батькові подарували на змаганнях словник південноафриканського видання. Саме там молоді люди знайшли слово Reebok, що в перекладі означало африканську антилопу, яка стала для них символом бігу. Розквіт компанії припав на 80-і роки, коли наголос був зроблений не на взуття професійних спортсменів, а на повсякденні спортивні моделі і кросівки для жінок, що займаються аеробікою, яка увійшла тоді в моду.

У 1960-і роки в Америці найпопулярнішим брендом був «Adidas», але кросівки цієї компанії коштували близько $30, і дозволити собі їх могли лише професійні спортсмени. Ця ситуація змусила студента-економіста Філа Найта, бігуна Орегонського університету, і його тренера Боуермана придумати просту схему: замовляти кросівки на азіатських ринках і перепродувати в Америці. Перші свої продажі Найт здійснював з фургона, просто зупиняючись в людному місці. У 1965 році його команда з офісом в гаражі вирішила назвати своє підприємство в честь грецької богині перемоги Ніки – «Nike».

Незабаром компанія почала виробляти свої власні кросівки. У 1971 студентка Керолін Девідсон намалювала логотип фірми у вигляді галочки всього за $30. Коли компанія стала успішною, Найт подарував їй діамантову статуетку логотипу та частину акцій «Nike».

Наймолодшим із сучасних брендів кросівок «Nike», на відміну від інших став лише результатом вдалої бізнес-моделі.

У 1975 відбулася подія, що призвела до того, що «Nike» завоював в Америці половину ринку спортивного взуття. Згідно з легендою, одного разу за сніданком Боуерман розглядав вафельницю, і його осяяла думка, що якщо зробити підошву кросівок рельєфною, то вони стануть легшими, а поштовх від землі – сильнішим. Незабаром кросівки з «вафельними» підошвами стали найбільш продаваними в США. Саме «Nike» належать ідеї повітряної амортизації в підошві і яскравого дизайну кросівок з кольоровими елементами.

У 80-х компанія уклала контракт з баскетболістом Майклом Джорданом. Спеціально для нього були розроблені червоно-чорні кросівки Air Jordan. Але баскетболістові заборонили виходити в них на майданчик через крикливий колір. Найт скористався цим для рекламної кампанії: Джордан знову і знову виходив на гру в кросівках «Nike» і щоразу платив штраф в S1000. Після цього скандалу продажі компанії зросли до $ 4млрд на рік.